Всі ми бачимо, що війна робить свій негативний внесок в статистику розлучення. Тож пропоную розібратись, чому так відбувається і як ми можемо дати собі раду, якщо через війну розбились наші власні стосунки.
Які фактори впливають на стосунки під час війни?
1. Травма та стрес: війна призводить до серйозних травматичних переживань, які впливають на емоційний стан обох партнерів. Військові дії, втрати людей, жахливі події та постійний стрес непомітно викликають в нас посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші психологічні проблеми, що впливають на нашу емоційну стабільність та здатність до здорових стосунків. Це проблема №1.
2. Розлука та дистанція: через війну ми фізично розлучаємося. Наприклад, коли один з партнерів їде на фронт, а інший залишається вдома, очікує на його повернення. Або, коли жінка їде за кордон, а чоловік залишається в Україні. Це викликає в нас відчуття сильної віддаленості та самотності.
Іноді відпускання означає, що ти робиш сміливий крок вперед… Життя триває. І ти теж триваєш (Oprah Winfrey)
3. Зміна ролей та фінансові труднощі: це відчувається, коли чоловік пішов на фронт, а жінка відтепер має стати головою сім‘ї та у всьому опікуватися дітьми, родичами. Або, коли чоловік втратив роботу і довго не може знайти можливість заробляти гроші. Його самооцінка знижується, він замикається в собі і відчуває внутрішню безпорадність. Його соціальна роль, як годувальника сім‘ї втрачена і цю відповідальність на себе бере жінка (якщо в неї є така можливість).
4. Труднощі комунікації: ми стаємо неврівноваженими, нестабільними у своїх станах та емоціях (дивись причину №1). Через це нам вкрай складно проявляти емпатію та увагу один до одного. Спілкування часто має побутовий характер (що приготувати, куди піти, що подивитись тощо), а глибинне спілкування від серця до серця дається все складніше, бо всередині ми відчуваємо сильний біль, страх та втому. Тому емпатичне спілкування стає можливим лише епізодично і зазвичай при умові: ти мені, я тобі. Якщо ж один з партнерів вимагає більше такої уваги до себе, то інший може це сприймати болісно, та відучувати несправедливість, типу «чому я маю дбати про тебе, а ти про мене ні?». Це призводить до того, що один із партнерів першим закривається від іншого, щоби зекономити психічний ресурс.
5. Відсутність фізичної близькості. Якщо в нас багато стресу, виникають проблеми з грошима, ми майже не спілкуємося і не чуємо один одного, а ще знаходимося на дистанції — то все це разом (або окремо) призводить до того, що ми втрачаємо сексуальне тяжіння та сексуальну близькість. Простіше кажучи, більше не займаємося сексом. А відсутність сексу призводить нас до відчуття, що між нами вже немає кохання.
Якщо ці проблеми не вирішуються, а лише накопичуються, то пара може прийняти емоційне та непросте рішення про розлучення.
Що відбувається з дорослою людиною, коли вона розлучається під час війни?
- Хвиля перша: сильні емоції. Частіше за все в цей період ми відчуваємо горе, сум, злість, страх, розчарування та тривогу за своє майбутнє. Ми можемо відчувати сильну тугу до партнера, втрату сенсу життя або навіть впасти в депресію.
- Хвиля друга: спустошення. Розлучення є одним з найбільш стресових життєвих подій, оскільки воно змінює рутину, стосунки та плани на майбутнє. Стрес, якого нам і без розлучення вистачало з головою, стає ще більшим і впливає на фізичне та психічне здоров’я, знижує енергію та здатність до концентрації. Робити звичні речі стає важче: не хочеться готувати їсти, їхати на роботу, зустрічатися з друзями.
Навіть після того, як ти втратив когось, ти все одно живеш (Steve Jobs)
- Хвиля третя: втрата самоідентифікації. Розлучення призводить нас до втрати самоідентифікації, особливо якщо воно було довготривалим або болісним. Ми почуваємося втраченими, неспроможними знайти своє місце у світі або відновити свою індивідуальність. В нас виникає порушення довіри до інших людей або до самого себе. Ми ставимо собі запитання «може зі мною щось не так?», чи «може я винен, в тому, що так сталося?». Зсередини ці процеси, якщо їх не зупинити, здатні нанести сильний розлад в структуру особистості та викликати відчуття непривабливості, низької самооцінки.
Якщо людина не зможе самостійно прожити та правильно інтегрувати свій новий стан (розкласти собі в голові все по полицях та домовитись з собою зсередини), то її можуть очікувати ще більш негативні зміни в житті.
Як полегшити біль розлучення під час війни?
Якщо ви розумієте, що ваші стосунки ще можна врятувати, то не сидіть без діла. Не чекайте, що партнер зробить якісь кроки. Напишіть йому. Прямо зараз.
Але, якщо нічого вже не можна виправити, то слід вчитися жити у новій реальності. І по-перше, не звинувачуйте себе. Ви обидва дорослі й прийняли таке рішення. Воно важке і вимагає певного часу для емоційної стабілізації.
- Говоріть. Дайте собі можливість виговоритися про те, що відбувається у вас на душі. Можете попередити своїх близьких та друзів, що певний час вас буде накривати й ви говоритимете про свої стосунки. Попросіть в них витримки та підтримки.
- Дайте волю емоціям. Ваше завдання — спалити негативні емоції. В жодному разі не накопичувати їх в собі. Тому, плачте, кричіть, лайтеся, жалійтеся, лютуйте, гнівайтесь. Робіть все на повну силу, щоби ці емоції випалити зсередини.
Не тримайся за те, що пішло. Вибач минуле, зустрічай майбутнє (Les Brown)
- Не будьте тираном до себе. Будьте лагідними з собою і не вимагайте від себе надмірних досягнень. Не треба комусь щось доводити, вбиватися у спортзалі чи намагатися переспати якомога з більшою кількістю людей, щоби позбутися негативних емоцій чи довести собі, що ви подобаєтеся іншим. Все це лише виснажить вас, ви втратите гроші і нерви. Заспокойтеся.
- Зберігайте зв’язок з колишнім партнером, якщо це безпечно та можливо: домовляйтеся про спільні питання, пов’язані з дітьми або фінансами, та підтримуйте здорові стосунки, якщо це можливо. А це можливо, якщо партнер над вами не знущався, не принижував та не чинив свідомо фізичного болю.
- Здоров‘я. Поремонтуйте своє здоров‘я. Здайте аналізи, сходіть до стоматолога, перевірте гормони та кров. Якщо є захворювання — почніть лікувати. Якщо є дефіцит вітамінів та мінералів, дисбаланс гормонів — змінюйте харчування, робіть фізичні вправи та слідкуйте рекомендаціям лікарів. Ваша мета — оздоровити своє тіло. Таким чином ви посилатимете мозку сигнал, що ви важливий, ви про себе дбаєте та цінуєте. і що готуєте себе до кращого життя.
- Приємні речі. Згадайте, що раніше вам додавало сил та підіймало настрій? Можливо, ви малювали по номерах? Або любили читати/дивитись фантастику? Гуляти пішки, їздити на велосипеді? — у вас точно є в пам‘яті такі речі. Відновіть їх. Це ваше джерело накопичення психічного ресурсу для сьогодення.
- Фото та відео. Заведіть окрему теку на комп‘ютері або в хмарі. Дайте їй назву ваших стосунків. І завантажте туди пам‘ять про ваш спільний шлях. А з актуальних носіїв (телефон, комп) краще прибрати фото та відео, які будуть нагадувати та робити мікротравми.
Зазвичай на відпускання людини потрібно декілька місяців. Від 1 до 6. Але, якщо ви будете діяти згідно з моїми порадами, то цей процес йтиме швидше.
Зверніться до внутрішньої сили, яка є у кожному з вас. Ви несете велику вагу на своїх плечах, але ви також надзвичайно міцні. Діліться своїми почуттями, знаходьте опору в спільноті надійних людей, а також у родині та друзях, які небайдужі до вашого страждання.
Не звинувачуйте себе у подіях, які ви не контролювали. Ви зробили все, що могли, в складних обставинах, і це вже величезний крок. Вірте у себе, в свою здатність виправляти ситуацію, у свою силу знову піднятися.
Завтра знову зійде сонце, і разом з ним відкриється новий день, нові можливості. Нехай ваші серця знайдуть спокій, а душі — віру у світле майбутнє.
P.S. Якщо хочете щось почитати на цю тему, можу порадити книжку (російською мов)
Как пережить расставание_Дафна Роуз Кингма