6 причин появи слабких чоловіків

Хто такі слабкі чоловіки?

Це чоловіки, які не вміють впливати на своє життя.

Слабким чоловікам властиво:

• Шукати схвалення жінок.  Найчастіше вихованням хлопчика займалася мама чи бабуся, тому, коли вони дорослішають, то намагаються всюди догодити жінкам.
• Жертвувати собою та своїми інтересами. Часто вони жертвують своїм часом, силами, ресурсами, не вміють сказати «ні» та вірять, що за таку щедрість будуть винагороджені любов‘ю. Але так не стаєть, бо слабких ніхто не любить.
• Уникати конфліктів. Слабкі чоловіки шукають стабільності та спокою. Їм не подобаються зміни і, тим більше, конфлікти, тому що це вимагає боротьби з іншими чоловіками. Або жінками, що їм ще страшніше.
• Пригнічувати чи приховувати свої почуття. Слабкі вважають за краще аналізувати, а не відчувати. Це безпечно для них, тому що вираження емоцій обов’язково спровокує в оточуючих емоції у відповідь, на які слабкі чоловіки не вміють адекватно реагувати. Тому вони постійно намагаються бути спокійними. Пам’ятаю, як одна циганка з якою я спілкувався, сказала: «Хіба це мужик? — я його принижую, а він навіть роздратуватися нормально не може».
• Намагаються бути не схожими на своїх батьків. Якщо ви запитаєте їх про батька, то вони скажуть щось гидке про нього. Або про те, що вони його не бачили, погано знають, що він багато пив, був безвільний, злий, гуляючий тощо. Тому ще в дитинстві вони вирішили бути не такими, як їхній батько. І саме в момент цього рішення вони втратили контакт із мужністю в собі. Тому наступна характеристика слабких чоловіків полягає в тому, що вони:
• Комфортніше почуваються в жіночому оточенні. Слабкі чоловіки не люблять відчуття конкуренції всередині чоловічих колективів, тож у них мало друзів-чоловіків. Вони шукають схвалення у жінок, намагаються бути не егоїстичними, не агресивними та не дратівливими — ці риси вони приписують іншим (поганим) чоловікам, на тлі яких так хочуть відрізнятися.

6 глобальних причин того, як з’явилися слабкі чоловіки:

1. Війна

Я беру до уваги період останніх 100 років.

Це 4 покоління сімей: діти, батьки, діди, прадіди.

Повною мірою усвідомити демографічні наслідки Великої Вітчизняної війни можна лише враховуючи той факт, що Радянський Союз, як би ми до нього зараз не ставилися, пережив перед цією трагічною подією Першу світову та громадянську війни, голод 1921 і 1932-1933 рр., масові репресії та насильницьке переселення цілих народів.

Для кращого розуміння, наведу кілька цифр: за переписом 1926 р. найменша вікова група — це 20-29 років! Війна (Перша Світова) забрала десятки тисяч чоловічих життів, порушивши нормальне співвідношення статей населення загалом. Під час Громадянської війни постраждали молодіжні чоловічі групи віком від 20-24 та 25-29 років. Жінки серед них становили відповідно 71 та 66%!

Особи 30-49-річного віку становили в середині 1920-х років лише 19% від населення РРФСР!

Все це говорить нам про те, що молодих та здорових чоловіків не стало. Тому виховувати хлопчиків мали тількі їхні мами. Хлопчик, фізично чи психологічно позбавлений батька, все життя перебуває у пошуках власної мужності.

2. Перехід від аграрного суспільства до індустріального

В аграрному устрої суспільства хлопчики з дитинства були пов’язані із батьками спільною роботою в полях. Це передбачало спілкування з близькими родичами-чоловіками: дідусями, дядьками, двоюрідними братами батька та іншими. Завдяки такому щоденному спілкуванню із чоловіками, хлопчик навчався переймати чоловічу модель поведінки. Працюючи руками, чоловіки створювали умови для життя та виживання: будували будинки, в яких мешкали; кололи дрова, щоб було тепло, і можна було приготувати їжу; копали город і садили бульбу, щоби на столі була їжа.

В індустрільному суспільстві батько, якщо він є — відірваний від сина н роботі. Про це нступна теза.

3. Відсутність батька вдома

Після війни та переміщення із сільської місцевості до більш великих міст, спілкування між синами, батьками та дідами значно зменшилося. А потім взагалі скоротилося до мінімуму, тому що батьки стали працювати поза домом, йдучи вранці на роботу. Часто виїжджали у довгі відрядження або на зробітки в інші міста чи навіть країни. Поки батьки були відсутні, хлопчики виховувалися матерями та бабусями.

Показовий приклад. У 1970-х компанія з виробництва іграшок Mattel прагнул випустити в ринок сімейство ляльок під назвою «Сім’я Харт». Вони почали з наборів, які складалися з матері, батька та двох дітей. Діти, що брали участь у передпроджному тесті, у багатьох випадках брали ляльку-батька і відкладали її убік, після чого приймалися грати з ляльками – матір’ю та дітьми. Коли їх запитали: «А як же тато?», вони відповідали: «Він на роботі» — і кидали ляльку десь у куті.

«Якщо батько перебуває в будинку лише одну чи дві години ввечорі, тоді дуже скоро жіночі цінності стануть єдиними діючими цінностями в цій сім’ї».

Роберт Блай

З роботи батька діти дізнаються не про його щастя, і не про його знання, не про те, хто він сам такий, а лише про його настрій. А в якому настрої поверталися ваші батьки?

4. Зростання числа розлучень після розпаду СРСР

За радянських часів батьки могли не любити одне одного, але продовжували жити разом. Хлопчик у цей час міг спостерігати за моделлю поведінки матері та вчитися у батька. Але після падіння режиму люди відчули свободу і масово почали розлучатися, не боячись громадського осуду і засудження. Діти найчастіше залишалися з мамами та продовжували виховуватися, переймаючи мислення самотніх жінок.

5. Освіта від жінок

Це також наслідок чоловічих втрат після двох кровопролитних масштабних війн. Чоловіки гинули на фронті. Тож поки молоде покоління підростало, а вцілілі воїни загоювали душевні рани, освітою дітей займалися жінки. Для більшості хлопчиків перші та найважливіші шкільні роки перетворилися на підготовку до мистецтва підстроювання під жінок-викладачів.

6. Фемінізм